День пам'яті жертв Голодомору

2017-11-23

...То був страшний навмисний

злочин,

Такого ще земля не знала,

Закрили Україні очі

І душу міцно зав'язали.

Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам' /Files/photogallery/23755399_171969200057018_3989162711714458758_n.jpg

ять жертв Голодомору та

політичних репресій. Народ України схиляє голову перед трагічною сторінкою свого

життя. Прах семи з половиною мільйонів стукає в наші серця. Їх ніхто не судив, отже,

ніхто не реабілітує. Ніхто, крім нас з вами, їхніх співвітчизників і довговічних боржників.

Голодомор замахнувся на майбутнє нації: третина заморених голодом — діти, які не

народили нащадків, не дали потомства. За переписом населення 1926 року, дітей, віком

до 4-х років виявилося 16%, тобто у голодний 33-й їм мало б виповнитися по 10 років. Та

не судилося... Чи була того року весна? Чи прилетіли до знайомих осель довірливі лелеки?

Чи співали травневими ночами у вербах над річкою солов'ї? І тільки виповівши минулі

страждання, викричавши давній біль, крок за кроком пройшовши заново хресну путь

своєї далекої і близької історії, віднайде себе наш славний народ, гідний прекрасної долі.

До вшанування пам'яті жертв того страшного лиха долучилися і вчителі та учні

Мельниківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. «Не згасне Пам’яті свіча». Саме

таку назву мав урок - реквієм для учнів 2-9 класів. Ведучі заходу Пята Таня та Власенко

Зіна розповіли присутнім про причини та наслідки Голодомору в Україні. Учні школи

Дядченко Вероніка, Пята Таня, Власенко Зіна, Шакалюков Костя читали вірші, присвячені

голодомору- незагойній рані України. Затамувавши подих, учасники заходу переглянули

мультимедійну презентацію «Голодомор-страшний навмисний злочин», документальний

фільм «Голодомор. Замах на життя», відеоролику «Остання молитва хлопчика».

Емоційний стан підсилили відео кліпи до пісень «Свіча» та «Ти живеш». На цей урок всі

прийшли зі свічками, як до храму. Школа стала храмом духовності, храмом Скорботи і

Пам'яті. Всі учасники уроку – реквієму вшанували пам'ять мільйонів українських селян,

які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у

1932-1933 роках, пам'ять українських сіл і хуторів, які щезли з лику землі після найбільшої

трагедії XX століття хвилиною мовчання.

На десятиліття можна засекретити архіви. Можна приховати в глибинах спецсховищ

викривальні документи. Можна замести сліди злочину. Можна раз, і вдруге, і втретє

переписувати історію. Та з пам'яттю народу нічого не вдієш..Після заборон, утисків,

принижень людської гідності вона оживає, відроджується — що б там не було. З правдою

нічого не вдієш.

Світлана Москаленко, вчитель історії Мельниківської ЗОШ І-ІІ ст

Кiлькiсть переглядiв: 212

Коментарi

Ім'я: Коментар: Введіть код з малюнка [ ? ]

Дата останньої зміни 25 Березня 2024