Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,
сталить твій дух — тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб’є з власної тропи.
На ній і стій, і стрій — допоки скону,
допоки світу й сонця — стій і стій.
Хай шлях — до раю, пекла чи полону —
усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався
до нього сам Господь тебе прирік.
Земле рідна! Мозок мій світліє,
І душа ніжнішою стає,
Як твої сподіванки і мрії
У життя вливаються моє.
Я живу тобою і для тебе,
Вийшов з тебе, в тебе перейду,
Під твоїм високочолим небом
Гартував я душу молоду.
Хто тебе любов’ю обікраде,
Хто твої турботи обмине,
Хай його земне тяжіння зрадить
І з прокляттям безвість проковтне!
Весна зіткала вчора гобелен
у лузі — з трав, із квітів, з верболозів.
Зіткала вітер і зіткала клен,
грози зіткала молоді погрози.
Не відпочивши, вдосвіта весна
сьогодні знов за голубим верстатом —
в святому невдоволенні вона
свій гобелен взялася переткати.
І спалахнула полум'ям трава,
і заряхтіли, як веселка, квіти,
і сонця вогнеуста голова
пророком проповідувала в світії
Навівши скрізь на гобелені лад,
весна під зорями поклалась спати,
бо завтра знов за голубий верстат,
щоб гобелен свій ще раз переткати!
Залiз мiй дядько на дзвіницю
Та, знай, гука: - Оце кумедiя яка!
Всi люди на землi - мов тi перепелицi,
Здається бiльший з них не бiльше п'ятака.
Гай, гай! Які ж вони дрiбненькi!
Так ось коли я їх як треба розiбрав!
А мимо йдучи, хтось на дядька показав
Та, далебi, мене спитав:
- Що то таке, чи щур, чи горобець маленький?
Лиха зима сховається,
А сонечко прогляне,
Сніжок води злякається,
Тихенько тануть стане, —
І здалеку бистресенько
Вона до нас прибуде,
Кому-кому любесенько,
А діткам більше буде.
Про життя поета написано немало - не будемо повторюватися. Зауважимо лише, що за своє коротке життя, а прожив він чимало, 47 років і один день, Шевченко сповна наситився стражданнями, серед яких були і результати власних помилок. Але він не міг не жадати того, чого прагнемо і всі ми - життя і свободи, самореалізації і благополуччя, миру і поваги, простих людських цінностей... Його творчість - це його душа - і в цьому він був чесний, добрий і нескінченно багатий
http://litopys.org.ua/shevchenko/photos.htm За цим посиланням можна ознайомитися з 10 фотографіями Тараса Шевченка, що дійшли до нашого часу.
Найпростіший спосіб гарантовано виростити грамотних дітей – це навчити їх читати і показати, що читання – це приємно і корисно!
Коли ви дивитеся кіно або телепередачу, ви дивитеся на світ чужими очима. Коли ж ви відкриваєте книгу… Художній твір – це дещо, зроблене з паперу, 33 букв й пригорщі знаків пунктуації. І лише від вас, вашої уяви залежить, який світ ви з усього того створите. Ви вигадуєте світ, про який, може, ніколи б і не дізналися! І ви населяєте цей світ своїми героями, і, можливо, самі стаєте там кимось іншим… Одне незаперечно, коли ви дочитаєте книгу і повернетеся у наш світ, то щось у вас трішки обов’язково зміниться!
Отож, ми повинні читати книжки нашим дітям вголос. Читати те, що подобається їм. Читати в ролях, різними голосами. Читати стільки разів, скільки дітлахи слухатимуть, навіть якщо ми вже втомилися від тих історій. І не припиняйте читати лише тому, що малюк вже сам уміє читати. Потрібно зробити читання моментом єднання, часом, коли ніхто нікуди не поспішає, не дивиться у телефони, і всі спокуси світу – зачекають!
Одного разу Альберта Ейнштейна запитали, як ми можемо зробити наших дітей розумнішими. Його відповідь була простою і мудрою. Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумні, читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони були ще розумнішими, читайте їм ще більше казок. Ейнштейн розумів цінність читання і уяви!
Ця жінка була унікальною: українкою по духу і за походженням, хоча і народилася в Російській імперії та спілкувалася довгий час російською. Завжди елегантною, тендітною і трохи ексцентричною. Її очі світилися цікавістю до всього, наївністю і мудрістю водночас. Вона була сама жіночність і незламний борець. Вона причарувала багатьох чоловіків, а віддала своє серце тільки одному. Вона знала, що таке багатство і не зламалася у бідності. Вона була однією з багатьох і єдиною у своєму роді.
1924 рік
Як багато кому відомо, Олена Шовгенова (або Шовгеніва) народилася 21 липня 1906 року під Москвою. Свої перші вірші, написані ще російською мовою, Олена показувала небагатьом. У її сім’ї вже був поет – її брат, тому до творчості дівчини ставились несерйозно.
Рідною мовою для Олени була російська, але українську вона вивчала з особливою завзятістю. Одним з її вчителів став бандурист Михайло Теліга. Напевно з прізвища ви вже здогадалися, що саме йому вдалось підкорити серце веселої та незвичайної дівчини.
Докладніше й цікавіше читайте за посиланням: http://www.uamodna.com/articles/olena-teliha-poet-patriot-model/
Ми – Брати Капранови. Ви – наш улюблений читач. Ми любимо наших читачів з трьох причин:
По-перше, без вас не існує нас. Письменник без читача – все одно що детонатор без гранати – клацає, але не вибухає.
По-друге, без читача не існує книжки. Непрочитана книжка – це просто стосик задрукованого паперу. І тільки в голові читача вона перетворюється на твір мистецтва.
По-третє, український читач – найкращий у світі. У цьому ми переконуємося щоразу, коли випадає поспілкуватися.